Вперше Шпола згадується в документах XVIII ст., як село Звенигородського староства Польщі.

В 1768 році жителі Шполи і її околиць під проводом ватажків Степана Главацького і Савки Плиханенка брали активну участь у антифеодальному повстанні — Коліївщині.

З 1793 року Шпола і складі Російської імперії містечко Брацлавського намісництва, з 1795 Вознесенського, а з 1797 Звенигородського повіту Київської губернії.

Основним заняттям жителів було сільське господарство. На початку ХІХ ст. в Шполі налічувалося 459 селянських дворів і 2181 десятина землі.

Поступово в Шполі розвивалась промисловість. В 1812 році тут виникла полотняна мануфактура — на 12 верстатах 24 кріпаки виготовляли полотно та інші вироби для потреб поміщицького двору. 1851 року засновано цукровий завод, де жили у двох бараках 500 робітників. З 1858 року почав діяти паровий млин, з 1860 року — механічна майстерня, де працювало 80 робітників. [2]

1866 року Шпола стала волосним цетром. Її розвитку сприяло будівництво залізничної станції, що розгорнулося 1874 року. Через рік тут уже були поштова контора, телеграфна станція.

На 1 січня 1900 року в Шполі налічувалося 1856 дворів і 10 133 жителі.[3] За містечком було закріплено 7246 десятин землі, з них поміщикам належало 4615, селянам — 2511. На початку ХХ століття у місті налічувалося 6 лудних майстерень, вальцовий паровий млин, 20 кузень. На цукровому заводі працювали 250 чоловіків і 100 жінок.

1912 року з 1233 шполянських господарств дві третини зовсім не володіли землею або мали її менше 1 — 2 десятин, 412 не мали ніякої худоби. [4] У містечку на той час була одна лікарня, де працювало чотири лікарі і п'ять фельдшерів, аптека. Діти навчалися в двох школах та двокласному училищі при цукровому заводі.

Після низки змін влади під час Громадянської війни, 22 червня 1920 року Перша кінна армія під командуванням С.М. Будьоного оволоділа містом. У місті встановилась радянська влада. На той час у Шполі мешкало 12 250 жителів, діяли 43 дрібні промислові підприємства з 409 робітниками. Того ж року 50 бідняцьких і середняцьких господарств Шполи об'єдналися в артіль "Червоний хлібороб".

Від 1923 року — Шпола районний центр.

1926 року стала до ладу електростанція. Населення на 1 січня 1926 року становило 15 170 чоловік. [5]

Під час суцільної колективізації в Шполі виникли ще дві сільськогосподарські артілі: "Червона Нива" (1929 рік) та ім. Сталіна (1934 рік). Також в 1929 році в місті утворена МТС, яка через три роки мала 49 тракторів. В 1932 році при цукрозаводі створено радгосп, що спеціалізувався на вирощуванні цукрових буряків.

Від 1938 Шпола розвивається повільно.

Напередодні Другої світової війни в Шполі до послуг населення було 2 лікарні, дитяча поліклініка, жіноча консультація. Діти навчалися в 2 середніх і 3 семирічних школах.

27 січня 1944 року місто було визволене від німецьких військ 155-тою Червонопрапорною танковою бригадою під командуванням підполковника І.І. Порошина. За мужність і героїзм, проявлені на фронтах війни 1021 шполянеця нагороджено урядовими нагородами. Почалася відбудова міста.

Вже 1944 року з 20 довоєнних торгівельних підприємств відновили роботу 17. Було відкрито лікарню на 75 ліжок, поліклініку, клінічну лаболаторію, дитячі ясла, середню та семирічну школи. Працювали міський кінотеатр, бібліотеки.

1950 року три шполянські колгоспи об'єдналися в один — ім.Жданова. Наприкінці цього ж року вже були повністю відбудовані всі промислові підприємства.

В 1963 році в місті збудовано двоповерховий магазин продовольчих товарів, міський стадіон на 10 тисяч місць. 1966 року здано в експлуатацію готель, будинок побуту, середню школу на 960 місць.